30.04.2020

Проблематика «повернення» винагороди виконавця: теоретичні та практичні аспекти

Проблематика «повернення» винагороди виконавця: теоретичні та практичні аспекти

Василюк Анатолій

Юрист Femida Legal Association

Практичні аспекти «повернення» винагороди виконавця у випадках повороту виконання судового рішення

Поняття «основна винагорода приватного виконавця» та «виконавчий збір» містять як спільні риси, так і відмінності. Перед тим, як перейти до розгляду питання по суті, визначимо ці поняття.

Так, стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначає виконавчий збір як збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Стаття 31 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає винагороду приватного виконавця як плату приватному виконавцю за вчинення виконавчих дій. Винагорода буває основною та додатковою.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, та встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми – у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково.

Основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір мають такі спільні риси:

– обидві категорії є фактично винагородою суб’єкта, що здійснює примусове виконання рішення. І якщо стосовно приватного виконавця цей факт встановлюється на рівні закону, то по відношенню до виконавчого збору це визнається судовою практикою (Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 15 лютого 2018 року по справі №910/1587/13 прийшов до висновку: «За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення», аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18). Звичайно, не увесь розмір стягнутого виконавчого збору надається державному виконавцю. Однак, без сумніву, як виконавчий збір для державного виконавця, так і основна винагорода для приватного виконавця, є економічними чинниками (мотиваторами) їх діяльності.

– неоспорюваним також є той факт, що у відношенні боржника і виконавчий збір, і основна винагорода приватного виконавця є санкцією (стягненням) за невиконання судового рішення, державним інструментом, що покликаний мотивувати боржника до добровільного та своєчасного виконання рішення.

– і державний виконавець, і приватний виконавець виносять відповідну постанову про стягнення виконавчого збору / основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

– розмір основної винагороди приватного виконавця і виконавчого збору за виконання рішень майнового характеру визначається у однаковому розмірі: 10 % стягнутої ним (яка підлягає примусовому стягненню) суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

– виконавчий збір у розмірі 10 % фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми стягуються у третю чергу (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), у четверту чергу стягуються виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів;

– основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Поряд із зазначеним, основна державне регулювання винагороди приватного виконавця та виконавчого збору містять певні незначні відмінності, зокрема:

– розмір основної винагороди приватного виконавця за виконання рішень немайнового характеру встановлюється у розмірі 4-х розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року (у випадку, коли боржником є фізична особа) і 8-х розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у випадку, коли боржником є юридична особа). А за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі 2-х мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – фізичної особи і в розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи;

– Закон України «Про виконавче провадження» містить випадки, коли виконавчий збір не стягується;

– відповідно до частини 7 статі 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Однак чинне законодавство України жодним чином не регулює питання повернення основної винагороди приватного виконавця на випадок повороту виконання судового рішення / скасування рішення, що підлягало виконанню / визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця є дуже схожими та, навіть, практично ідентичними  інститутами у сфері примусового виконання рішень, хоча й містять певні відмінності, зумовлені специфікою регулювання діяльності органів та осіб, що здійснюють примусове виконання рішень. Обидва інститути спрямовані на те, що мотивувати боржника до своєчасного та добровільного виконання рішення до відкриття виконавчого провадження.

Разом з цим, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Як уже було зазначено вище, у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Однак, значні труднощі виникають у «боржника» у випадку повороту виконання судового рішення, виконаного приватним виконавцем.

 

Приклади із судової практики

Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/22792/17

За рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2018 року з ПрАТ «Стархова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_3 стягнуто 37 608 грн. 68 коп. страхового відшкодування, 1 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 320 грн. 00 коп. судового збору. Вказане рішення суду заявником було виконано 21 січня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №2337 від 21 січня 2019 року. Разом з тим, за результатом перегляду вказаного рішення суду у апеляційному порядку 04 квітня 2019 року Київським апеляційним судом було винесено постанову у справі № 761/22792/17, якою рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ- КООП» про стягнення страхового відшкодування та судових витрат – скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3  до приватного акціонерного товариства «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» про стягнення страхового відшкодування – відмовлено. Також, внаслідок вказаного рішення заявник поніс додаткові витрати у зв`язку із відповідним виконавчим провадженням за номером ВП № 58027940, а саме: приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, Білан Світланою Володимирівною, відповідно до постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 09.01.2019 з заявника було стягнуто 3942,87 грн основної винагороди та згідно з постановою про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 09.01.2019 з ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» було стягнуто 161.44 грн., а всього 4104,31 грн.

Тому заявник просив суд допустити поворот виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2018 року у справі №761/22792/17 за позовом ОСОБА_3 до ПрАТ «Стархова група «Ю.БІ.А-КООП» та ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування. В порядку повороту виконання стягнути ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Стархова група «Ю.БІ.А-КООП» грошові кошти у розмірі 39 428 грн. 68 коп. безпідставно стягнутих за рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2018 року. Додатково до раніше поданої заяви про поворот виконання рішення суду від 16.04.2019, в порядку повороту виконання стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва, Білан Світлани Володимирівни , на користь Приватного акціонерного товариства Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» грошові кошти у розмірі 3942,87 грн. основної винагороди та 161,44 грн. витрат виконавчого провадження, а всього разом стягнути – 4104,31 грн.

Суд ухвалив:

Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Білан Світлана Володимирівна про поворот виконання рішення суду – задовольнити частково.

Допустити поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2018 року у цивільній справі №761/22792/17 за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», ОСОБА_4 про відшкодування завданих збитків.

В порядку повороту виконання рішення суду стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» грошові кошти у розмірі 39 428,68 грн.

В задоволенні іншої частини вимог заяви – відмовити.

Отже, суд відмовив заявнику стягнути на його користь в порядку повороту виконання з приватного виконавця грошові кошти основної винагороди витрат виконавчого провадження, мотивуючи своє рішення наступним.

Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим по справі доказам, враховуючи те, що постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни у виконавчому провадженні №5802940 у встановленому порядку не оскаржувались, є чинними, а вимоги ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають повернення судового збору з державного бюджету України, а не винагороди приватного виконавця з рахунку приватного виконавця, а тому відсутні підстави для задоволення вимог заяви в частині стягнення коштів з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни.

Ухвала Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 грудня 2018 року у справі №489/3335/17

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва з заявника стягнуто заборгованість у розмірі 16838 грн. 66 коп., яка складається з заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.04.2014 року по 31.05.2017 рік у розмірі 13172 грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 550 грн. 75 коп., інфляційних витрат у розмірі 3115 грн. 28 коп. Не погоджуючись з даним рішенням, він подав апеляційну скаргу, яку 31 жовтня 2018 року Миколаївський апеляційний суд задовольнив частково, та рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2018 року змінив, стягнувши з нього заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.04.2014 року до 31.05.2017 року у сумі 6366,53 грн., інфляційні втрати у сумі 1148,33 грн., 3% річних у сумі 200,84 грн., а всього 7715,70 грн. та судовий збір у сумі 736 грн. Однак 10.09.2018 р. приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв’язку із повним виконанням судового рішення.

Заявник просив в порядку повороту виконання рішення Ленінського районного суду міста ОСОБА_1 від 26.06.2018 р. по справі № 489/3335/17, стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010» на користь ОСОБА_3 безпідставно стягнуту суму в розмірі 18438 грн.66 коп. (стягнута сума боргу та судового збору) на підставі виконавчого листа № 2/489/371/18, виданого 27.07.2018р. та в порядку повороту виконання рішення Ленінського районного суду міста ОСОБА_1 від 26.06.2018р. по справі № 489/3335/17, стягнути з приватного виконавця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) безпідставно стягнуту суму основної винагороди приватного виконавця в розмірі 1843 грн.87 коп., що були стягнуті в порядку примусового виконання виконавчого листа № 2/489/371/18, виданого 27.07.2018р.

Суд ухвалив:

Заяву ОСОБА_3 про поворот виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010» до ОСОБА_3, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний-ЖЕК» про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних задовольнити.

В порядку повороту виконання рішення Ленінського районного суду міста ОСОБА_1 від 26.06.2018 р. по справі №489/3335/17, стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010», код ЄДРПОУ 36954649, місцезнаходження 54015; м. Миколаїв, вул. Мостобудівників, 17, на користь ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_1) безпідставно стягнуту суму в розмірі 18438 грн. 66 коп. (стягнута сума боргу та судового збору) на підставі виконавчого листа № 2/489/371/18, виданого 27.07.2018 р.

В порядку повороту виконання рішення Ленінського районного суду міста ОСОБА_1 від 26.06.2018 р. по справі №489/3335/17, стягнути з приватного виконавця ОСОБА_4 (номер посвідчення 0063; адреса: 54030, Миколаївська обл., Миколаїв, вулиця Нікольська 19, офіс 4, на користь ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_1) безпідставно стягнуту суму основної винагороди приватного виконавця в розмірі 1843 грн.87 коп., що були стягнуті в порядку примусового виконання виконавчого листа №2/489/371/18, виданого 27.07.2018 р..

Отже, суд першої інстанції заявнику задовольнив заяву про поворот виконання та стягнення на користь заявника в порядку повороту виконання з приватного виконавця грошові кошти основної винагороди, мотивуючи своє рішення посиланням на статтю 444 ЦПК України.

Відповідно до постанови Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2019р. у справі №489/3335/17 суд постановив:

Апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010» задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2018р. в частині вимог заяви про поворот виконання рішення суду щодо Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010» змінити стягнувши з останнього на користь ОСОБА_5 6366,53 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги, 1148,33 грн. інфляційних втрат, 200,84 грн. 3% річних та 736 грн. судового збору.

Цю ж ухвалу в частині вимог заяви про поворот виконання рішення суду щодо приватного виконавця Довгань В.В. скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені цих вимог.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Своє рішення щодо відмови у задоволенні заяви в частині вимоги про стягнення з приватного виконавця суми основної винагороди в порядку повороту виконання рішення суд апеляційної інстанції мотивував таким:

Також не можна погодитись з висновком суду в частині проведення повороту виконання щодо приватного виконавця.

Згідно ст.444 ЦПК поворот виконання рішення суду можливий лише між стягувачем і боржником, які і залучаються до розгляду цього питання.

Ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції по даній справі не приймали рішень про права та обов’язки приватного виконавця Довгань В.В., яка не була стороною у цьому спорі.

Таким чином, стягнення з приватного виконавця на користь відповідача грошових сум в порядку, передбаченому ст.444 ЦПК є помилковим.

З огляду на вищенаведені мотиви ухвала суду в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК в частині повороту виконання щодо ОСББ «Сонячний-2010» підлягає зміні, а щодо приватного виконавця Довгань В.В. – скасуванню.

Отже, стягнення з приватного виконавця на користь відповідача грошових сум основної винагороди в порядку повороту виконання рішення не є можливим.

Не вдасться заявнику (боржнику) стягнути з приватного виконавця основну винагороду і на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно набутих коштів.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 201/8493/18 виклав свою позицію таким чином:

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця, які не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15.

Можна стверджувати, що законодавець у даному питанні зайняв досить не послідовну позицію. Адже принциповою різницею між інститутами виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця фактично є лише суб’єкт, який вживає заходи з метою примусового виконання рішення (державний чи приватний виконавець).

Непослідовність законодавця полягає у тому, що у разі, коли примусове виконання рішення здійснює державний виконавець, скасування рішення, яке підлягало виконанню або визнання документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою не стягувати або повернути стягнутий виконавчий збір, а у разі, коли виконання рішення здійснює приватний виконавець, скасування рішення, яке підлягало виконанню або визнання документа таким, що не підлягає виконанню, не є підставою не стягувати або повернути стягнуту основну винагороду приватного виконавця.

Таким чином, «боржника», який фактично таким не є, і рішення, по відношенню до якого виконується приватним виконавцем, поставлено в нерівні умови, у порівнянні з «боржником», рішення по відношенню до якого виконувалося державним виконавцем.

У такому разі «боржник», рішення відносно якого виконувалося приватним виконавцем, змушений не лише доводити в судовому порядку протиправність виконуваного рішення, а й після доведення його протиправності шукати способи та нести витрати з метою повернення стягнутої з нього основної винагороди виконавця (наприклад, подавати позов про відшкодування завданих збитків позивачем).

Збалансованості регулювання можна було би досягти за рахунок страхової виплати за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця. Однак, відповідно до частини 1 статті 24 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець зобов’язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами. І хоча де-факто особа, щодо якої здійснювалося примусове виконання рішення, є третьою особою (особою, яка фактично не має заборгованості перед стягувачем), де-юре ця особа в даному виконавчому провадженні є боржником. Відтак, вказана колізія не може бути вирішена інакше, як за належного врегулювання питання на законодавчому рівні таким чином:

У разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, основна винагорода приватного виконавця не стягується, а стягнута основна винагорода приватного виконавця підлягає поверненню за рахунок страхової виплати за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця перед третіми особами.

А поки законодавець не вирішить описану проблему, особа, щодо якої примусово виконує рішення приватний виконавець, навіть після того як доведе протиправність виконуваного рішення, що зумовить його скасування, вимушена вживати додаткових заходів, спрямованих на повернення стягнутою з неї основної винагороди.

Така ситуація, безумовно, свідчить про порушення принципів верховенства права, справедливості та рівності. Адже в такому разі навіть після доведення протиправності виконуваного рішення «боржник» ще повинен вживати заходів щодо стягнення завданих йому збитків виконанням такого протиправного рішення.

 

 

Cookie. Файл cookie - це невеликий текстовий файл, який створює веб-сайт який ви відвідуєте і зберігає на вашому комп’ютері. Файли cookie використовуються на багатьох веб-сайтах, щоб надати відвідувачам доступ до різних функцій. Детальніше на сторінці конфіденційності.
Згоден