23.03.2020

“Було ваше – стало державне”, або як прокуратура рахує строки позовної давності

“Було ваше – стало державне”, або як прокуратура рахує строки позовної давності

Олександр Гайдак

Адвокат, старший партнер Femida Legal Association 

Чому обіцяного чекають саме три роки?
Бо стільки становить строк позовної давності!

(народна мудрість)

На фоні активізації спроб парламенту розблокувати ринок землі в Україні та в умовах вічної боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади (хоча, за твердженням колишнього Прем’єр-міністра, саме на топ-рівні її вже подолано), все частіше постає питання правомірності набуття права власності на земельні ділянки громадянами та суб’єктами господарювання.

Сьогодні часто з’являються позови прокуратури в інтересах держави або органів місцевого самоврядування, державних підприємств про витребування у громадян земельних ділянок із «незаконного» володіння та повернення у власність держави чи територіальної громади. Такі позови подавалися і раніше, що дало змогу судам напрацювати певну практику. Однак, ще залишаються питання, які не мають остаточної відповіді, а наявні рішення судів створюють певну невизначеність з цього приводу.

Одним з таких питань є застосування строків позовної давності. Але про все по порядку.

 

Визначаємо поняття

Спочатку слід визначитись з тим, що таке позовна давність, як її обраховують і чи можливе її застосування до вказаних правовідносин. Цьому питанню присвячена ціла глава 19 Цивільного кодексу України.

У статті 256 ЦК України визначено поняття позовної давності як «строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу». Відповідно до положень статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

В свою чергу, стаття 258 ЦК України встановлює спеціальні строки позовної давності щодо певних правовідносин. Позовна давність в 1 рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації (у цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у ЗМІ або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості);

3) про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 ЦК України);

4) у зв’язку з недоліками проданого товару (стаття 681 ЦК України);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 ЦК України);

6) у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 ЦК України);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 ЦК України);

8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Позовна давність у 4 роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Також слід знати, що сторони можуть за домовленістю збільшити строк позовної давності шляхом укладення відповідного договору у письмовій формі.

 

Теорія та практика

Тепер давайте розберемось, коли ж починається обчислення строку позовної давності і як його рахувати. Відповідно до положень статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства, а за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину – від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем.

Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою статті 261 ЦК України, можуть бути встановлені законом.

 

Труднощі підрахунку

І от тепер починається найцікавіше – як рахувати вказані строки на практиці.

В постанові Касаційного цивільного суду у справі № 372/4972/14-ц від 18 вересня 2019 року говориться: «Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

В разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17)».

Отже, у вказаній постанові суд чітко надав відповіді на ті питання, які піднімались на початку статті:

  1. Щодо правовідносин витребування майна з чужого незаконного володіння, якщо позов поданий прокурором в інтересах держави, застосовується загальний строк позовної давності.
  2. Строк починається від дня, коли особи (саме особа, а не прокурор) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Разом з тим, дуже часто трапляються випадки, коли строк позовної давності вже давно минув, адже право власності на землю підлягає обов’язковій державній реєстрації (саме держава веде відповідний реєстр та реєструє там права осіб на вказане нерухоме майно). Однак, про порушення права держави під час реєстрації відповідний орган (наприклад, у наведеному рішенні суду – Кабінет Міністрів України) дізнався лише з моменту подання позову прокурором.

Таким чином, держава часто «продовжує» собі строк позовної давності…

З постанову суду: «Вирішуючи питання про застосування наслідків спливу позовної давності суди дійшли висновків, що перебіг позовної давності за вимогами прокурора почався у 2008 році, про що свідчать протести прокурора на оскаржувані розпорядження державних адміністрацій; державі, на захист інтересів якої пред`явлено позов, в особі її уповноважених органів стало відомо про можливе порушення її прав чи інтересів у 2004, 2008, 2009 роках відповідно з моменту прийняття оскаржуваних розпоряджень Обухівської районної та Київської обласної державних адміністрацій та вчинення інших дій за участю уповноважених органів держави; Державному комітету України по земельних ресурсах, органи якого погоджували документацію із землеустрою та здійснювали реєстрацію державних актів про передачу земельних ділянок у власність громадян стало відомо від часу самої приватизації земельних ділянок; 19 серпня 2009 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження, яким Урядовій комісії було доручено у місячний строк провести перевірку законності передачі у власність громадянам земельних ділянок державної власності на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 серпня 2008 року № 1365, що беззаперечно свідчить, що Кабінету Міністрів України було достеменно відомо щонайменше у 2009 році про обставини вибуття спірних земельних ділянок із державної власності.28 жовтня 2008 року державне підприємство «Київське лісове господарство» виписало рахунок-фактуру, на підставі якого надалі прийняло від відповідача оплату відшкодування збитків за вилучення ділянки держлісфонду, аналогічні платежі згідно листа цього ж підприємства були прийняті від інших 29-ти відповідачів, що вказує на те, що цей позивач був обізнаний із обставинами, які покладені в основу позову щонайменше із вказаного часу».

Разом з тим, суд пішов далі у захисті прав держави: «Але для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав».

Тобто, у цій справі суд зробив висновок про те, що початок перебігу позовної давності може «розтягнутися» у часі з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права, якщо вона не знає про обставини, за яких відбулося вказане порушення.

Крім того, дуже часто у таких справах відповідачів декілька, оскільки зазвичай виділяється одна велика земельна ділянка, потім вона розділяється на декілька менших, по них змінюється цільове призначення і потім вони продаються третім особам, які і стають відповідачами у справі. Тож слід звернути увагу на те, що застосування строків позовної давності у суді можливо лише за заявою заінтересованої особи. У випадку з кількома відповідачами такі заяви потрібно подавати всім відповідачам.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 137, 139-140)».

У згаданій справі та цитованій у статті постанові КЦС суд дійшов висновку про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо спливу строку позовної давності і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Сама справа слухається судами з 2014 року. Це може свідчити про актуальність вказаної проблематики, оскільки питання позовної давності було «каменем спотикання» у даній справі весь цей час.

Отже, іноді навіть доведеність моменту, з якого держава дізналася про порушення свого права, не є остаточною підставою для відмови прокурору в позові. Але коли такі позови подають громадяни, суди чомусь доволі швидко застосовують позовну давність як підставу для відмови у задоволенні позову.

Cookie. Файл cookie - це невеликий текстовий файл, який створює веб-сайт який ви відвідуєте і зберігає на вашому комп’ютері. Файли cookie використовуються на багатьох веб-сайтах, щоб надати відвідувачам доступ до різних функцій. Детальніше на сторінці конфіденційності.
Згоден