ЗАБОРОНА БОРЖНИКУ ВИЇЗДУ ЗА КОРДОН

У практиці кожного юриста були випадки, коли клієнт кричить: «Я в аеропорту. Ґвалт! Не випускають!». При детальному вивченні проблеми розумієш, що є рішення суду про тимчасове обмеження у праві виїзду особи за межі України.
Хочемо одразу попередити кожного, що за наявності відносно вас або відносно товариства, у якому ви є директором, рішення суду або іншого органу (посадових осіб), яке перебуває на примусовому виконанні, та за умови умисного з вашої сторони невиконання цього рішення, готуйтесь до заборони вам у виїзді за межі України.

Відповідно до вимог Конституції України рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території нашої держави. Виконання рішення покладається на відповідні органи Державної виконавчої служби України, які вчиняють всі можливі заходи для швидкого виконання рішень. Однак не завжди державним виконавцям вдається досягти бажаного результату, і боржники ухиляються від виконання рішень, що в свою чергу підриває авторитет норм Конституції України та принципів правової держави.

Для запобігання ухилення боржниками від виконання рішення, зокрема шляхом виїзду за межі України, наприкінці 2010 року Верховною Радою України були внесені зміни до законів України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» та «Про виконавче провадження», а також доповнено Цивільний процесуальний кодексу України статтею 377-1 «Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України». Завдяки цим змінам та доповненням державний виконавець в порядку примусового виконання рішення має повноваження звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, − до виконання зобов’язань.

Відмова у виїзді з України з підстав, зазначених у цьому пункту статті, оскарженню не підлягає (частина 3 статті 8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»).

Згідно з пунктом 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України − до виконання зобов’язань за рішенням.

У статті 377-1 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

За розглядом подання суд виносить ухвалу, яка направляється державним виконавцем до Державної прикордонної служби України, яка в подальшому контролює та обмежує перетин кордону України такими боржниками.

Аналізуючи цю норму, разом із складанням подання державний виконавець повинен довести в суді факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов’язків. Слід зазначити, що чинне законодавство не визначає поняття «ухилення» боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня, тому факт ухилення повинен доводитись державним виконавцем з огляду на зобов’язання, будь-то грошове зобов᾽язання або виконання певної дії. У будь-якому випадку суд має відмовити в задоволенні подання в разі бездіяльності державного виконавця або формального винесення постанов. Є дивним, коли суди задовольняють подання при виявленні майна боржника та арешту на нього без складених державним виконавцем актів про невиконання рішення або за умови наявності в матеріалах виконавчого провадження лише тільки постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу суду у відповідності до пункту 24-1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання її копії. Для оскарження ухвали суду боржнику необхідно: звернутися до державного виконавця, ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження і як наслідок із копією ухвали; зафіксувати факт ознайомлення (отримання копії ухвали), про що робиться відмітка в матеріалах провадження; подати апеляційну скаргу на ухвалу протягом п’яти днів з дня ознайомлення (отримання копії ухвали) з матеріалами виконавчого провадження.

Обмеження, встановлені судом, знімаються за результатом повного виконання рішення боржником на підставі відповідної постанови державного виконавця.

Підсумовуючи, можна говорити про те, що за умисне ухилення від виконання рішення суду або іншого органу (посадових осіб) за поданням державного виконавця, суд своєю ухвалою тимчасово обмежує боржника-фізичну особу або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України. Ухвалу можна оскаржити до апеляційної інстанції. Обмеження знімається за постановою державного виконавця після повного виконання рішення боржником.

У кінці залишається побажати всім «зеленого світла» на шляху до сонячного узбережжя.

Костін Костянтин Миколайович
адвокат, Юридичне об’єднання «ФЕМІДА»

нагороди

клієнти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>