ПРАВА ДІТЕЙ НА МАЙНО

Сімейний кодекс України регулює не тільки майнові та немайнові правовідносини між подружжям, але й права малолітньої та неповнолітньої дитини. Стаття 173 СК України передбачає, що батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

Відзначу, що малолітні діти − діти, яким не виповнилося 14 років, неповнолітні діти − діти віком від 14 до 18 років.

Дитина може мати у власності:

  • майно, яке призначене для розвитку, навчання та виховання (ст. 174 СК України). Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо).
  • майно, набуте за рахунок спільної праці чи спільних коштів батьків та дітей (ст. 175 СК України).
  • майно, набуте дитиною в порядку спадкування, одержання дарунку, за договором купівлі-продажу, міни, приватизація житла, тощо).
  • майно, набуте батьками для спільного користування батьків та дітей.

Батьки і діти можуть мати як спільну часткову, так і спільну сумісну власність.

Розпоряджатися на власний розсуд своїм майном дитина не зможе. Майном малолітньої дитини розпоряджаються її батьки за згодою органів опіки та піклування.

Законодавчо закріплено, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Закріплені обмеження, наприклад, батьки не можуть здійснювати дарування від імені дитини (ч. 2 ст. 720 ЦК України). Органи опіки та піклування покликані на захист та недопущення порушення, зокрема майнових прав дитини, виступають гарантом захисту прав дитини від зловживань зі сторони батьків. Пріоритет прав та інтересів дитини є визначальним в сімейних майнових відносинах.

Доходи отримані від використання майна малолітньої особи спрямовуються на утримання самої дитини, яка є власником майна та на невідкладні потреби сім’ї. Доходи отримані від використання майна неповнолітньої особи використовується дитиною на її розсуд. Після припинення управління майном, батьки зобов᾽язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього. Неналежне виконання батьками своїх обов᾽язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов᾽язку відшкодувати  завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Виникає питання, що трапляється з майном дитини в разі розірвання шлюбу між її батьками.

Сімейним кодексом визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об᾽єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

СК України закріплює презумпцію права власності батьків на спірне майно. Відповідно до ч. 2 ст. 173 СК України при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків. Звісно, виключення з цього правила є речі, які придбані батьками чи одним з них для забезпечення розвитку, навчання й виховання дитини. Щодо інших речей, якими користується дитина (наприклад, аудіо-, відеоапаратура, меблевий гарнітур тощо), то належність їх дитині на праві приватної власності має бути доведена в суді. Наприклад, судом може бути встановлено, що певна річ була подарована саме дитині на день її народження.

У будь-якому випадку, майно дитини (транспортні засоби, нерухоме майно, придбані речі за власні кошти, спадщина, дарунки, майно створене власною працею дитини, одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання, тощо) після розлучення батьків залишається в її власності.

Щодо майна дітей, які мають намір проживати з матір’ю, а другий з батьком, то тут можна зробити висновок, що поділом музичних інструментів, велосипедів, тощо будуть займатися батьки. У разі недосягнення згоди – судом буде прийнято рішення про поділ майна та відповідна грошова компенсація за ті речі, які не одержить один із дітей. Слід відзначити, що малолітні діти не будуть сторонами по судовій справі, їх права та інтереси будуть захищати батьки, речі будуть передані тому з батьків, з ким буде проживати дитина. А майно дитини, яке не підпадає під визначення «спільна сумісна власність батьків», взагалі не буде предметом розгляду справи про поділ майна подружжя.

Костін Костянтин Миколайович,
адвокат Юридичне об’єднання «Феміда»

нагороди

клієнти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>