ОСОБЛИВОСТІ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ВИКОНАВЦІВ

Майже щодня українські законодавці наввипередки пишуть нові законопроекти, намагаючись тим самим удосконалити сучасний стан національного права.
Ось, наприклад, 2 червня 2016 року у рамках чергової судової реформи Верховною Радою були прийняті два закони: Закон «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Закон «Про виконавче провадження». Обидва закони офіційно опубліковані в «Голосі України» 5 липня 2016 року та набрали законної через три місяці від дня їх опублікування, а саме 5 жовтня 2016 року.

Закон «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання рішень державними й приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів тепер покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом «Про виконавче провадження» випадках − на приватних виконавців.

Мін᾽юст формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень. Міністерство визнало за доцільне введення в Україні змішаної системи виконання судових рішень, зокрема, шляхом модернізації органів державної виконавчої служби, а також запровадження інституту приватних виконавців. З метою вдосконалення функціонування державної виконавчої служби підвищено вимоги до осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Приватним виконавцем може бути громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту не нижче другого ступеня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит. Особа, яка хоче стати приватним виконавцем, зобов᾽язана пройти навчання та стажування, загальний строк якого не може перевищувати трьох місяців.

Відповідно до п. 5 та п. 6 ч.1 ст. 17 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Мін᾽юст має забезпечити діяльність Кваліфкомісії та Дисциплінарної комісії приватних виконавців та сформувати Єдиний реєстр приватних виконавців України (ЄРПВ).

У грудні поточного року ми звернулись до Міністерства юстиції України із запитом про отримання публічної інформації щодо наявності та функціонування вищезгаданої Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та щодо того, чи створено ЄРПВ і де з ним можна ознайомитись.

У відповідь на наш запит надійшов лист від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції із посиланням на п. 4 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що визначає обов᾽язок Мін᾽юсту протягом 3 місяців від дня набрання чинності цим Законом сформувати склад Тимчасової кваліфікаційної комісії у складі семи осіб, на яку покладаються повноваження Кваліфікаційної комісії приватних виконавців у повному обсязі. Разом з тим, також повідомлялось, що «на даний час до Департаменту не надходив наказ про затвердження Мін᾽юстом складу Тимчасової кваліфікаційної комісії і в подальшому інформація щодо діяльності комісії буде розміщена на офіційному веб-сайті Мін᾽юсту».

Наразі Мін᾽юст уже працює над організацією відбору та навчання майбутніх приватних виконавців. Однак у відомстві поки що немає чіткої відповіді, коли цей інститут запрацює. За словами заступника директора департаменту‒начальника управління контролю за діяльністю органів державної виконавчої служби міністерства Віталія Чепурного, поки що прийнято лише перший нормативний акт, який визначає єдину процедуру допуску до професії, а саме «Порядок допуску до професії приватного виконавця», затверджений наказом Мін᾽юсту від 25.10.2016 №1445/29575. Розділом 2 Порядку визначено, що навчання осіб полягає у проведенні Інститутом права та післядипломної освіти Мін᾽юсту навчальних курсів з отримання знань у сфері примусового виконання судових рішень і рішень інших органів. Особа проходить навчальні курси на підставі договору, укладеного між нею та Інститутом.

Прес-служба Міністерства юстиції повідомила, що список осіб, які увійшли до першого набору слухачів включає 210 осіб. Навчальний курс проходитиме відповідно до Плану навчальних курсів, розробленого Інститутом та погодженого із Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Курс навчання становитиме 23 робочі дні. Після закінчення курсу особи, які пройшли навчання та отримали свідоцтва, зможуть звернутися до Міністерства юстиції із заявою про допуск до професії, після чого вони мають пройти стажування в органах ДВС протягом місяця. Однак відповідно до Закону, від стажування звільняються особи, які мають стаж роботи державним виконавцем, адвокатом, нотаріусом, арбітражним керуючим, розпорядником майна, керуючим санацією ліквідатора не менше ніж 1 рік або помічником приватного виконавця − 2 роки. Утім, досвід роботи не звільнятиме від навчання, а отже, і від плати за нього. До речі, вартість навчання новій професії становитиме 6100 грн. По завершенню двох етапів навчання кандидат на посаду приватного виконавця має скласти кваліфікаційний іспит. Відповідно до Закону він проводитиметься утвореною при Міністерстві кваліфкомісією та передбачатиме анонімне тестування.

Особі, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, Міністерство юстиції України на підставі відповідного рішення Кваліфікаційної комісії протягом 10 днів з дня складення іспиту видає посвідчення приватного виконавця. Таке посвідчення є оплатним та становить розмір однієї мінімальної заробітної плати, тобто наразі ця сума сягає 3200 грн. Посвідчення про право на здійснення діяльності приватного виконавця видається без обмеження строку його дії, однак приватний виконавиць має постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень та кожні п᾽ять років з дня отримання посвідчення безоплатно складати іспит шляхом автоматизованого анонімного тестування. А особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, має право скласти його повторно, однак не раніше ніж через шість місяців після попередньої спроби.

Перед початком своєї діяльності приватний виконавець має надати повідомлення до Міністерства юстиції України, у якому обов᾽язково зазначаються:

  • виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність;
  • інформація про офіс приватного виконавця;
  • реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, інформація про страховика та страхову суму;
  • інформація про помічників приватного виконавця (у разі їхньої наявності).

Як бачимо, пункт 3 закріплює обов᾽язок приватного виконавця надати інформацію про Договір страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами. Протягом перших трьох років зайняття діяльністю приватного виконавця мінімальний розмір страхової суми за договором страхування не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1000 мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Отже, які переваги в новій системі?

Пропонуючи новий інститут, його творці наголошували на численних перевагах, які, на думку авторів, здатні перекрити будь-які труднощі, що можуть виникнути на початковому етапі його впровадження. Серед позитивних характеристик наступні:

– приватні виконавці зацікавлені у якнайшвидшому і максимально повному виконанні рішення суду, адже вони працюють за відсоток;

– приватні виконавці − це професіонали, дібрані в умовах жорсткого конкурсу, які пройшли навчання і стажування;

– приватні виконавці будуть наділені тими ж повноваженнями, що й виконавці державні, проте з превентивною метою (для недопущення зловживань) їм буде довірено не всі види рішень (виняток становитимуть, наприклад, майнові рішення у сімейних справах, рішення щодо примусового вселення/виселення з житлового приміщення тощо);

– робота приватних виконавців не тільки проводиться на позабюджетній основі, а й приносить прибуток державі − податки.

Проаналізувавши викладені представниками Міністерства юстиції плюси нового механізму, замислюєшся: як ми досі жили без цього? Але таке питання постає лише в тих, хто раніше не стикався з системою виконання судових рішень. Ті ж, хто вже має наочне уявлення про неї, висловлюють свої побоювання.

Що поганого бачать в інституті приватних виконавців бізнесмени і представники громадськості?

Насамперед, побоюється бізнес. Адже, по суті, нові приватні виконавці можуть виявитися «старими знайомими» − колекторами або рейдерами, але тепер їхні дії перебуватимуть у рамках закону. Більше того, побоювання є і в кредиторів, які бояться витратити час даремно, так і не отримавши належного їм.

У відповідь на це Міністерство юстиції заспокоює: новий інститут буде підконтрольним. За його діяльністю наглядатиме суд і Національна асоціація приватних виконавців України. Механізм оскарження дій або бездіяльності «приватників» нічим не відрізнятиметься від уже існуючого механізму щодо державних виконавців. Що ж, поки зарано робити категоричні висновки, тому почекаємо на результати роботи перших представників новоствореної професії, а далі буде…

Федорович Аліна Олександрівна
юрист, помічник адвоката, Юридичне об
єднання «Феміда» 

нагороди

клієнти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>