Трансфертне ціноутворення і контроль

Вчора, 7 серпня 2013 року,  у офіційному друкованому виданні Верховної Ради України, газеті Голос України був опублікований закон, що передбачає податковий контроль за трансферним ціноутворенням (законопроект №2515 від 12.03.2013).

Таким чином, 1 вересня 2013 закон набирає чинності. Крім того, ст. 2 і 3 закону набувають чинності на наступний день після опублікування – тобто сьогодні, 8 серпня.

Буквально за два дні до цього мені зателефонували близько десятка моїх знайомих із запитанням, -” що там із трансфертним ціноутворенням?” Я, чесно кажучи, навіть не поцікавився вказаним питанням, оскільки нагальної потреби в цьому не було. однак, після такого ажіотажу навколо закону вирішив і собі перечитати його.

Мушу визнати – досить цікаве читання вийшло.

По-перше, п. 14.1.159.Податкового кодексу України дається визначення пов’язані особи – юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

Широке визначення, чи не правда? За ним, будь-які суб’єкти господарювання, що уклали між собою договір про купівлю-продаж товару є пов’язаними  оскільки відносини між ними можуть впливати на економічні результати їх діяльності, оскільки якщо одна сторона не розрахується за товар з іншою, то в останньої виникнуть збитки, що є погіршенням економічної діяльності.

Щоправда далі в цьому ж пункті, дається більш широке визначення даного поняття:

Пов’язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються:

а) юридичні особи – у разі, коли одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

б) фізична та юридична особа – у разі, коли фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

в) юридична особа і особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

г) юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

г’) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначено (обрано) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

д) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради становлять одні і ті самі фізичні особи;

е) юридична особа та фізична особа – у разі здійснення фізичною особою повноважень одноособового виконавчого органу такої юридичної особи;

є) юридичні особи, в яких повноваження одноособового виконавчого органу здійснює одна і та сама особа;

ж) фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні, неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник та дитина, над якою встановлено опіку, піклування.

Для фізичної особи загальна частка корпоративних прав платника податку (голосів у керівному органі), якою вона володіє, визначається як частка корпоративних прав, що безпосередньо належить такій фізичній особі, та частка корпоративних прав, що належить юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою.

Якщо фізична особа визнається пов’язаною з іншими особами відповідно до цього підпункту такі особи визнаються пов’язаними між собою.

Також додано ст. 39 Трансфертне ціноутворення, відповідно до якої, податковий контроль за трансфертним ціноутворенням передбачає корегування податкових зобов’язань платника податків до рівня податкових зобов’язань, розрахованих за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов контрольованої операції комерційним та/або фінансовим умовам, які мали місце під час здійснення зіставних операцій, передбачених цією статтею, сторони яких не є пов’язаними особами.

Начебто все правильно і зрозуміло, однак виникає питання: як саме будемо визначати рівень цін на товари та послуги між непов’язаними особами?

П. 39.3 ст.39 ПКУ визначені методи такого контролю:

  1. порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
  2. ціни перепродажу;
  3. “витрати плюс”;
  4. чистого прибутку;
  5. розподілення прибутку

При цьому для застосування методу, встановленого підпунктом “1” підпункту 39.3.1 цього пункту, розраховується ринковий діапазон цін, а для застосування методів, встановлених підпунктами “2” – “4” підпункту 39.3.1 цього пункту, розраховується ринковий діапазон рентабельності. Для застосування методу, встановленого підпунктом “5” підпункту 39.3.1 цього пункту, розраховується ринковий діапазон цін та/або ринковий діапазон рентабельності.

Порядок розрахунку та застосування ринкового діапазону цін та ринкового діапазону рентабельності затверджується Кабінетом Міністрів України.

А тепер давайте подумаємо про ринковий діапазон цін на товар (я, до речі, не зміг знайти відповідного порядку, затвердженого КМУ). На ринку можуть бути присутні гравці, які продають товар на тендерах державним підприємствам, а відтак, майже у 100% випадків ціна на такий товар є завищеною. Також є підприємства-виробники, які продають товар великим мережам з певними знижками, а відтак ціна на той самий товар буде заниженою. Отже, яку ціну вважати ринковою?

Так само залишається неохопленим поняття унікального товару. Наприклад, компанія “Х” продає цемент, однак він має над-над властивості у зв’язку з чим, витрати  такого цементу менше втричі від звичайних, наприклад, марки “М-400”. Однак ціна такого цементу буде вдвічі вищою за той же цемент марки “М-400”. Товари, що продаються на ринку відносяться до однієї групи (цемент), однак визначити діапазон ринкових цін. на мій погляд, неможливо, оскільки порівняння буде ціни дещо іншого товару.

Крім того такі права контролюючого органу (Міндоходів)  стають в цій частині дуже схожими на права і повноваження Антимонопольного комітету України, що може призвести до того, що різні органи, з різною метою будуть здійснювати контроль одних і тих самих дій суб’єкта господарювання, який, в свою чергу, змушений буде витрачати ще більше часу на відписки та надання копій документів, а не на роботу.

нагороди

клієнти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>